Ні в кого не виникає питання формування собівартості виготовленої продукції. А якщо ми нічого не виготовляємо, а лиш надаємо послуги, що тоді, чи потрібно вести рахунок 23 «Виробництво». Відповідь тут однозначна. Так, потрібно.
Це питання чітко визначено П(С)БО 16 та  Інструкцією про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженої Наказом Мінфіну від 30.11.99р. №291 згідно з якою рахунок 23 «Виробництво» призначений для узагальнення інформації про витрати на виробництво продукції (робіт, послуг). 
До виробничої собівартості послуг включається:
-    прямі матеріальні витрати (витрати основних матеріалів, комплектуючих виробів допоміжних матеріалів)
-     прямі витрати на оплату праці (заробітна плата працівникам, які безпосередньо займаються наданням послуг)
-     інші прямі витрати, які можуть бути прямо віднесені до конкретного  об’єкту витрат (ЄСВ основних працівників, амортизація, послуги сторонніх організацій та інші прямі витрати)
-     змінні загальновиробничі витрати
-     постійні розподілені загальновиробничі витрати 
Всі витрати, що включаються до виробничої собівартості послуг відображаються за дебетом рахунку 23. За кредитом рахунку 23 - вартість фактично наданих послуг.
Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.
Тобто за фактом підписання акту виконання наданих послуг, у бухгалтерському обліку формується проведення Дт 903 Кт 23.
У разі коли витрати понесені, а доходи не визнані (акт виконаних робіт не підписано) на кінець періоду будемо мати залишок по Дт рахунку 23.
 Постійні нерозподілені загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованих послуг у періоді їх виникнення — Дт 903 Кт 91.
Перелік змінних та постійних загальновиробничих витрат, порядок їх розподілу та база розподілу встановлюється підприємством, та закріплюється в Наказі про облікову політику.