Визначення бази оподаткування ПДВ для послуг має декілька відмінностей, так відповідно до  п.188.1 ст.188 ПКУ база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін.
У нас є два варіанти визначення бази оподаткування ПДВ для послуг.
Варіант І. Підприємство надає власні послуги.
Варіант ІІ. Підприємство постачає придбані послуги.
Розглянемо І варіант. Наприклад, ми надаємо послуги (консалтингові, юридичні, автотранспортні або інше) в такому випадку база оподаткування ПДВ буде не нижче звичайних цін.
Звичайна ціна у розумінні п.  14.1.71.ст 14 ПКУ  - ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору.
 Якщо не доведено зворотне, вважається, що звичайна ціна відповідає рівню ринкових цін.  
Для того щоб ціна на  послугу відповідала ринковій, повинні виконуватись декілька вимог:
1)    продавець бажає продати таку послуги, а покупець - її отримати на добровільній основі;
2)    сторони є взаємно незалежними юридично та фактично;
3)    сторони володіють достатньою інформацією про такі послуги а також ціни, які склалися на ринку ідентичних послуг у порівняних економічних (комерційних) умовах.
Варіант ІІ. Наприклад, підприємство надає будь-який актив у суборенду.
В цьому випадку, база нарахування ПДВ буде не нижче ціни, за якою цей актив отримано в оренду.
Таким чином, можемо зроби висновок, що у разі перевищення собівартості самостійно наданих послуг над сумою доходу, це не є підставою для донарахування ПДВ. Проте, у другому випадку у разі реалізації придбаних послуг, по ціни нижче ціни придбання, донарахування ПДВ є обов’язковим.